ГПМ

*Dactylbrachia gigas*, гігантська пальценога медуза. Масивні створіння, які не мають земних аналогів.

*Dactylbrachia gigas*, гігантська пальценога медуза. Масивні створіння, які не мають земних аналогів.

1. Медузоподібна будова тіла

Навіть найбільші земні медузи мають доволі просту анатомію: драглиста шапка, центральний шлунок і тягучі мацаки. Натомість ГПМ (абревіатура від «гігантська пальценога медуза») має складні органи й витончену нервову систему.

2. Газові міхури

Майже весь об'єм тіла ГПМ займають газові міхури, пронизані мережею нервів для автоматичного регулювання плавучості. Малорухливі ГПМ, що спочивають на дні океану, наповнюють міхури водою, щоб не спливати.

3. Багатоокість

Очі ГПМ діляться на дрібні, з вузьким кутом огляду, і великі очні масиви з широким кутом огляду. Погляд спрямований виключно вгору. Тонкі м'язи в ропаліях (очних скупченнях) коригують фокусування очей так, щоб можна було бачити в різних водних середовищах і навіть у повітрі (останнє може свідчити про те, що ГПМ проводять якийсь час на поверхні океану).

4. М'язисті кінцівки

На відміну від тягучих мацаків більшості медуз, кінцівки ГПМ — це м'язисті гідростати, як у кальмара. Вони густо вкриті делікатними сенсорними ворсинками, тому не схоже, щоб використовувалися для полювання. Вочевидь, з їхньою допомогою ГПМ шукають хімічні речовини на морському дні. Сенсори метану особливо густі на кінчиках мацаків.

5. Виснаження

Видається, що просканований ГПМ живиться сонячним світлом в очікуванні невідомої стадії свого життєвого циклу.

Висновок: імовірно, це морська стадія повітролюбного організму.